Текст песни
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу, там тільки добро,
Де нас нема. В лиху годину.
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене, малого, і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мій талан. Аж страх погано
Утім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло.
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину
Ідуть і діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не воднім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві...
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать!
А як не бачиш того лиха.
То скрізь здається любо, тихо,
І на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
А понад ним зеленіють
Широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
Перевод песни
И вырос я на чужбине,
И седой в чужой земле;
Так одинокому мне
Кажется - красивей
Ничего в Бога, как Днепр
И наша славная страна ...
Вплоть вижу, там только добро,
Где нас нет. В беде.
Как-то недавно пришлось
Мне за их в Украину,
В то найкращее село ...
В том, где иметь окутывала
Меня, малого, и ночью
На свечку Богу зарабатывала;
Поклоны тяжкие избивая,
Пречистой ставила, молила,
Чтобы судьба добрая любила
Ее ребенка ... Хорошо, мама,
Что ты зараннее спать легла,
А то бы ты Бога прокляла
За мой талант. Даже страх плохо
Впрочем хорошем селе:
Чернее черной земли
Блуждают люди; высохли
Сады зеленые, сгнили
Белые дома, покосились,
Пруды бурьяном поросли,
Село будто сгорело.
Как будто люди с ума посходили,
Немые на барщину
Идут и детишек своих ведут! ..
И я, заплакав, назад
Поехал опять на чужбину.
И не водной отим селе,
А везде на славной Украине
Людей в ига запрягли
Господа лукавые ...
Плохо очень, страх плохо!
В сей пустыни пропадать.
А еще поганше на Украйне
Смотреть, плакать - и молчат!
А как видишь того бедствия.
Так везде кажется дорого, тихо,
И в Украине добро.
Между горами старый Днепр,
Как будто в молоке ребенок,
Красуется, любуется
На всю Украину.
А над ним зеленеют
Широкие села,
А в селах в веселых
И люди веселые.
Оно, может, так и случилось,
Если бы не осталось
Следа барского в Украине.