Текст песни
"Будда сидів на високій могилі,
Будда споглядав будяків цвітіння.
Навколо степи і баби похилі,
й країна – спорожнена тиха катівня.
Старий адвентист між мандрованих дяків
або ж дяків, хоч яка в тім різниця?
Чумацькі шляхи, жебраки, повні дяки,
що спустять твої мідяки по пивницях.
Будда відпустив оселедця по плечі,
читав бароккові євангельські мантри,
водив за собою зграї малечі,
в корчмі заливаючи про власні мандри.
Хоробрий Будда зупиняв ординців,
лякаючи пеклом, обіцяючи карму,
і знову з бабами сидів наодинці,
дивився на степ, мов на згублену карту.
Похилий Будда забирався в дзвіниці,
дивився на степ і молився на сонце –
великий і грішний, чистий і ниций,
забувши тенденції, відкинувши соціум.
Померлий Будда лежав на могилі,
розгублено навстіж розкинувши руці.
І баби, мов коні, під спекою в милі
іржали до сонця в журбі та розпуці."
Перевод песни
"The Buddha sat on a high tomb,
The Buddha contemplated the bloom buds.
Steppes and broads are sloping,
and the country is an empty quiet hut.
An old Adventist among the traveling Thanksgiving
or thanks, though, what's the difference?
Milky way, beggars, full thanks,
that will let your coppers down the pubs.
Buddha shoved herring on his shoulder
read the baroque gospel mantras,
led a pack of little ones,
in the tavern, pouring about his own travels.
The brave Buddha stopped the Horde,
frightening hell, promising karma,
and again with the women sitting alone,
looked at the steppe as if on a lost map.
The old Buddha climbed into the bell tower,
looked at the steppe and prayed in the sun -
great and sinful, pure and noble,
forgetting trends, rejecting society.
The dead Buddha lay on the tomb,
confused with his arms outstretched.
And the women, like horses, under the heat in a mile
they rusted to the sun in sorrow and despair.