Текст песни Остап Сливинський - Мені сниться Боґуш Золаї
- Исполнитель: Остап Сливинський
- Название песни: Мені сниться Боґуш Золаї
- Дата добавления: 14.11.2020 | 03:50:06
- Просмотров: 142
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Мені сниться Боґуш Золаї,бачу його кришталеву руку з налиплими парашутиками кульбаби.
Його янгол вирушає за здутим м'ячем,
якого відносить повільна течія. Ступає у воду, непевний цієї стихії.
Відкривається сухий плід минулого дня, повний загадок і спостережень:
Боґуш на пристані, його волосся й сорочка спокійні,
попри береговий вітер, що надимає смугастий сак метеостанції;
повітряна куля освітлює краєвид, палахкотить її пекельне ядро.
Птахи обсідають голову потятого лошати, досить нам обернутись – і ми
знову бачимо, як падають їх чорні тіні. Недалеко кордон: тихі фургони
поночі рушають біленою стіною берега, відкидаючи півмісяці маґнієвого світла.
Боґуш виносить нам лавки, плетені постілки. Гудуть казани над мідною рікою Кереш,
підіймаючи воду на ніч; швидше обертається колесо млина, необтяжене хлібами.
Я знаю, як може бути там – вище за течією, на горищі, у нетрях виноградника.
Знаю, як порожньо звучать міхи, як блукаюче світло розхитує порохняву колоду тіла,
як змінюються сусіди. Колись єдина дорога сюди
зійде пилюкою, і що тоді? Оголиться камінь, заб'ють джерела? Боґуш
показує могильну плиту посеред саду – священик.
Cад відкриває свої філіали на периферіях світу.
Боґуше, ти там, де двоє, четверо, перехрестившись, сідають у внутрішньому дворі
вечора,
утвореному його ходою, підступами, його глухими окликами.
Ти розводиш вогонь у наповненій вугіллям сурдині, від чого намагаєшся вберегтися?
Від нічних відгомонів, що нагадують гуркіт тіл трубопроводами неба?
Від перельотів ангелів, що знають своє місце і час? Від ліній фронту, що невтримно
затіснюють своє кільце?
Око тайфуну, в якому ночують твої птахи. Ти знаходиш сховок у Книзі,
вино, що ти його п’єш, знаходить заспокоєння у твоєму ковтку. А де сум’яття лози,
і чому у твоїй Книзі нічого не написано про неспокій виноградаря?
І ти, що вважаєш себе вправним метеорологом, чи можеш
відчитати письмена на повітряних зміях, що їх пускають репортери,
відряджені на той бік? Чи ти принаймні чуєш їх лопотіння?
“Головне, каже Боґуш, то вміти застати одну з годин на гарячому, коли вона,
все ще необачно відкрита, проведе нас коридором усіх наступних годин.”
Як правильно прочитати дзенькіт ключів, що далеко попереду,
клепання кіс, ритми вуду, темні сліди на підвітряних стінах – від хрестів,
зв’язаних із двох паличок?
Що зраджує нас перед великою водою – ті кілька запитань, і їх розхитані паперті,
де ми стоїмо зграйками, передаючи з рук у руки хліб і маслини?
Безсоння відкривається тут пунктуально й урочисто, як новий
яскраво освітлений супермаркет, сюди приходять і прицінюються,
цигани женуть сюди усіх своїх коней,
“чи можу я переночувати у твоєму безсонні?”
Боґуш дивиться на цей посріблений континент, що уникає своєї тіні,
страждаючи безнадійною фобією – бути тінню своєї тіні.
Темні комети лиликів; найпростіші іменники, вода, порох, голос, обертаються,
як стробоскопи, відкидаючи каламутні кочуючі відблиски.
Сліди на воді, потяг, якого нам не вдалося спинити на цій проміжній станції,
знаки нашого невидимого письма, що ще видно з висоти пташиного польоту?
роїння сімені, світло наших запалених гортаней, голоси, що висвічуються
з-під ребер куфічним скорописом,
палання двигунів, сяйливий суд, що несеться аеродромом,
горловий спів, яким для нас дублюють послання фатімської богородиці?
високо обірвані ринви, безконечна плутанина слідів,
якась пляма, щось поміж дерев, що з’являється, гасне,
і знову засвічується в іншому місці
залізничні довідники і станції які завжди задалеко
замерзлі шибки з письменами чийогось нерівного подиху?
Янгол, перейшовши на той берег, викручує подiл.
Боґуш зливає рештки вина до бутлі, опускає криничну ляду,
і поки він загасить ліхтар,
залишається небагато слів, та й ті заледве чи встигнеш сказати:
“поки ще відчуваємо один одного спинами
ми є поки ще відчуваємо один одного спинами”
Перевод песни
I dream of Bogush Zolai,I see his crystal hand with stuck dandelion parachutes.
His angel goes for the inflated ball,
which is a slow current. Steps into the water, unsure of this element.
The dry fruit of the past day opens, full of mysteries and observations:
Bogush is on the pier, his hair and shirt are calm,
despite the coastal wind, which inflates the striped bag of the weather station;
the balloon illuminates the landscape, ignites its infernal core.
Birds besiege the head of a foal, we just have to turn around - and we do
we see their black shadows falling again. Near the border: quiet vans
at night they move along the whitewashed wall of the shore, rejecting the crescents of magnesium light.
Bogush brings us benches, wicker beds. The cauldrons are buzzing over the copper river Keresh,
raising water at night; the wheel of the mill, unencumbered by bread, rotates faster.
I know how it can be there - upstream, in the attic, in the slums of the vineyard.
I know how empty the bellows sound, how the wandering light shakes the dusty log of the body,
how neighbors change. Once the only road here
will come down with dust, and then what? Will the stone be exposed, will the springs be killed? Bogush
shows a tombstone in the middle of the garden - a priest.
The garden opens its branches on the outskirts of the world.
Bogushe, you are where two or four cross themselves and sit in the courtyard
p.m,
formed by his gait, intrigue, his deaf shouts.
You start a fire in a mug filled with coals, what are you trying to avoid?
From night echoes, reminiscent of the roar of bodies through the pipelines of the sky?
From the flights of angels who know their place and time? From the front lines, which is unstoppable
clog your ring?
The eye of the typhoon where your birds spend the night. You find a hiding place in the Book,
the wine you drink finds solace in your sip. And where is the confusion of the vine,
and why is nothing written in your Book about the unrest of the vinedresser?
And you, who consider yourself a skilled meteorologist, can you
read the letters on the kites, which are let by reporters,
sent on the other side? Do you at least hear them chatter?
"The main thing," says Bogush, "is to be able to catch one of the hours in the hot, when she,
still recklessly open, will lead us down the corridor for the next few hours. ”
How to correctly read the clang of keys that are far ahead,
riveting braids, voodoo rhythms, dark marks on leeward walls - from crosses,
connected by two sticks?
What betrays us in the face of great water are those few questions, and their shaky porches,
where do we stand in flocks, passing bread and olives from hand to hand?
Insomnia opens here punctually and solemnly, like new
brightly lit supermarket, come here and priced,
the gypsies drive all their horses here,
"Can I spend the night in your insomnia?"
Bogush looks at this silvered continent, which avoids its shadow,
suffering from a hopeless phobia - to be a shadow of his shadow.
Dark comets of lilacs; the simplest nouns, water, gunpowder, voice, rotate,
like stroboscopes, rejecting muddy nomadic glare.
Traces on the water, a train that we failed to stop at this intermediate station,
signs of our invisible writing, what else can be seen from a bird's eye view?
swarms of semen, the light of our inflamed larynx, the voices that shine
from under the edges of the Kufic cursive,
engine burning, a radiant vessel carried by the airfield,
throat singing, which for us duplicates the message of the Virgin of Fatima?
highly broken gutters, endless confusion of tracks,
some spot, something between the trees that appears, goes out,
and lights up again elsewhere
railway directories and stations that are always far away
frozen windows with the writings of someone's uneven breath?
The angel, having crossed to that coast, twists division.
Bogush pours the rest of the wine into a bottle, lowers the ice,
and while he puts out the lantern,
there are few words left, and you will hardly have time to say them:
“We still feel each other's backs
we are still feeling each other's backs ”