Текст песни Lely45 - Біля гори
- Исполнитель: Lely45
- Название песни: Біля гори
- Дата добавления: 01.08.2025 | 04:06:30
- Просмотров: 8
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Ми сиділи біля гориговорили до пізньої пори.
Сонце встало, сонце зійшло,
сніг пішов – нас із тобою замело.
Замело, занесло, закрутило,
І ми зникли, шукаючи миру
Полетіли зі світу страждань,
В світ ілюзій та наших бажань.
хтось вважає, що це погано,
я гадаю, мені так само,
у цьому світі якась метушня,
що вбиває мене щодня.
хтось вважає, що це погано,
я гадаю, мені так само,
у цьому світі якась метушня,
що вбиває мене щодня.
Боже як же мені самотньо,
у світі, який горить незворотньо.
в тілі що давить назовні мене,
в думці, яка точно наздожене.
і не тільки мене вбивають,
і себе зсередини з'їдають,
виколуплюють суть і єство,
ну яке в біса тут: «волшебство»?
про яку країну йде мова?
її з‘їсти завжди готові.
про який ми мріємо світ?
ховаючи заповіт.
хтось вважає, що це неправда,
я скажу: побачите завтра,
в цьому світі де кожного дня,
відбирають чиєсь життя
Боже як же мені самотньо,
у світі, який горить незворотньо.
в тілі що давить назовні мене,
в думці, яка точно наздожене.
здається, що наша велика помилка,
судити за спробу почать з «понеділка»
за намагання стать тим, ким захоче,
доки він спробу свою не прострочить. інакше в тортурах життя проживе, нещастям своїм нас всіх вижере.
і себе, і мене, і навіть країну,
і не відчуватиме він цю провину.
Перевод песни
Мы сидели у горыговорили до поздней поры.
Солнце встало, солнце взошло,
снег пошел – нас с тобой замело.
Замело, занесло, закрутило,
И мы исчезли, ища мира
Улетели из мира страданий,
Мир иллюзий и наших желаний.
кто-то считает, что это плохо,
я думаю, мне так же,
в этом мире какая-то суматоха,
что убивает меня каждый день.
кто-то считает, что это плохо,
я думаю, мне так же,
в этом мире какая-то суматоха,
что убивает меня каждый день.
Боже как же мне одиноко,
в мире, который горит безвозвратно.
в теле давящего наружу меня,
во мнении, которое точно догонит.
и не только меня убивают,
и себя изнутри съедают,
выковыривают суть и естество,
ну какое к черту здесь: «волшебство»?
о какой стране идет речь?
ее съесть всегда готовы.
о каком мы мечтаем о мире?
скрывая завещание.
кто-то считает, что это неправда,
я скажу: увидите завтра,
в этом мире где каждый день,
отнимают чью-то жизнь
Боже как же мне одиноко,
в мире, который горит безвозвратно.
в теле давящего наружу меня,
во мнении, которое точно догонит.
кажется, что наша большая ошибка,
судить за попытку начать с «понедельника»
за попытку стать тем, кем захочет,
пока он попытку свою не просрочит. иначе в пытках жизнь проживет, несчастьем своим нас всех выжрет.
и себя, и меня, и даже страну,
и не будет испытывать он эту вину.