Текст песни
Слова: Миколи Супінки
Музика: Ігоря Жураковського
Цвіли сади, бентежили красою,
Від щастя аж крутилась голова.
І ти була такою неземною,
Що згубив я в травах всі слова.
Здавалось – нас сама весна вінчала,
І більш не замовкав пташиний спів,
Та тільки те, про що душа кричала,
Тобі сказати я не смів.
Приспів:
Навіки розійшлися дві дороги,
І вдруге покохати я не зміг.
Була мені ти посланою Богом,
Але тебе я не зберіг.
Летять літа і знов приходять весни,
Та знаю, що моя одним одна
Ніколи вже, ніколи не воскресне,
І не заквітує вже вона.
Лиш тільки образ твій у серці досі, –
Неначе ми удвох з тобою знов…
Та все пройшло. І тільки пізня осінь
Мою оплакує любов.
Приспів.
Перевод песни
Слова: Николая Супинкы
Музыка: Игоря Жураковского
Цвели сады, смущали красотой,
От счастья до кружилась голова.
И ты была такой неземной,
Что потерял я в травах все слова.
Казалось - нас сама весна венчала,
И более не умолкал пение,
И только то, о чем душа кричала,
Тебе сказать я не смел.
припев:
Навеки разошлись две дороги,
И вдруг полюбить я не смог.
Была мне ты посланной Богом,
Но тебя я не сохранил.
Летят лета и вновь приходят весны,
И знаю, что моя одним одна
Никогда уже никогда не воскреснет,
И не зацветет уже она.
Лишь только образ твой в сердце до сих пор, -
Как будто мы вдвоем с тобой снова ...
И все прошло. И только поздняя осень
Мою оплакивает любовь.
Припев.