Текст песни Ірина Ліва - Вона схожа на клаптикову ковдру
- Исполнитель: Ірина Ліва
- Название песни: Вона схожа на клаптикову ковдру
- Дата добавления: 22.05.2021 | 12:52:03
- Просмотров: 119
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Може, він недалекий бовдур,але знає напевне: вона
схожа на клаптикову ковдру,
така ж уривками непередбачувана,
дефрагментована примусово
з візерункових химер.
З тарілочки їсть квасолю
І не пасує до темних шпалер.
Вона унікальна - це точно.
Вона повільно стрімка,
Вона беззмістовно жіночна,
Вона обережно крихка.
Жінкам рідко вдаються рухи
граційні, приємні, м'які.
Одна має задовгі руки,
інша ноги занадто тонкі.
Знав він дівчину, що ідеально носила
ідеальної пружності груди,
але зжитись з такою не сила,
вона надто брутальна і груба.
Переваги були ілюзорні:
вона наче навмисне, спеціально
ховалась в бюстгалтер потворний
заангажований соціально.
Ще одна могла досить зграбно
з рушника заступати у капці.
Хоч була вона дура нахабна,
Та прощав він її нахабність.
Пам'ятає чиюсь сестричку,
сексуальну з хлопчачої мрії.
і бомжиху стару з електрички
із запястями діви Марії.
І партнерку по рок-н-роллу.
вона, наче отруєним вістрям,
стріляла тютюн з біломора.
Одним подихом ганджу геть чисто
їй втягнути майстерно вдавалось.
і травинок дрібненькі шматочки
Стрімко в гільзу до неї злітались,
як маленькі курчата до квочки.
В ТВ-шоу йому пощастило
жінку бачити, яка плавно ступала
так зворушливо, м'яко і мило.
І сліди на піску залишала.
Щоб сліди обережно лишати,
була боса, в руках сандалєти.
Ці сліди прагнуть поцілувати
Екзальтовані різні поети.
Шляхетність - для жінки це рідкість
Шляхетність дарує уміння
Втілити рухами стрімкість,
повільність, нестерпність, терпіння.
Та, що має шляхетні манери,
вирізняється між перехожих.
Пахне тонко акварельним папером.
Палітурник підтвердить кожен.
Їй підійде вечірнє вбрання.
І ганчірка подерта пасує.
Її голос - Закон. Її звуть - Ім'я.
Шляхетних жінок не існує.
Але ось це сидить надзвичайне:
акварельне і безіменне.
Досконале, граційне мовчання
У зіницях ворушится темних.
Холодна, розпусна, хтива,
шалава, знецінена вродою,
підступна, дивна, чутлива.
Гадюка, змія під колодою.
Вона богиня моменту,
Ідол, кумир, постамент.
І камінь для постаменту.
Там повний асортимент!
І він сидить на кухні.
Ромашковий чай. Квасоля.
шматочок хліба. Два кухлі.
За склом височіє тополя.
Пусте, що проблеми поточні.
Пусте, що піввіку прожив.
Попереду ковдра з шматочків.
І вічність. І Бог бережи.
Перевод песни
Может, он недалек болван,но знает наверняка: она
похожа на лоскутное одеяло,
такая же урывками непредсказуема,
дефрагментированы принудительно
с узорчатых химер.
С тарелочки ест фасоль
И не подходит к темным обоев.
Она уникальна - это точно.
Она медленно стремительная,
Она бессмысленно женственная,
Она осторожно хрупкая.
Женщинам редко прибегают движения
грациозные, приятные, мягкие.
Одна имеет длинные руки,
другая ноги слишком тонкие.
Знал девушку, идеально носила
идеальной упругости груди,
но ужиться с такой не сила,
она слишком грубая и грубая.
Преимущества были иллюзорны:
она как будто нарочно, специально
пряталась в бюстгалтер уродливый
ангажирован социально.
Еще одна могла достаточно ловко
из полотенца заступать в тапочки.
Хотя она была дура наглая,
И прощал он ее наглость.
Помнит чью сестру,
сексуальную с мальчишеской мечты.
и бомжиху старую с электрички
с запястья девы Марии.
И партнершу по рок-н-ролла.
она, как отравленным острием,
стреляла табак Беломор.
Одним дыханием ганджу напрочь
ей втянуть искусно удавалось.
и травинок мелкие кусочки
Стремительно в гильзу к ней слетались,
как маленькие цыплята к наседки.
В ТВ-шоу ему повезло
женщину видеть, плавно ступала
так трогательно, мягко и мыло.
И следы на песке оставляла.
Чтобы следы осторожно оставлять,
была босая, в руках сандалеты.
Эти следы стремятся поцеловать
Экзальтированные разные поэты.
Благородство - для женщины это редкость
Благородство дарит умение
Воплотить движениями стремительность,
медлительность, непереносимость, терпение.
И, что имеет благородные манеры,
отличается между прохожих.
Пахнет тонко акварельной бумагой.
Переплетчик подтвердит каждый.
Ей подойдет вечерний наряд.
И тряпка рваная подходит.
Ее голос - Закон. Ее зовут - имя.
Благородных женщин не существует.
Но вот это сидит чрезвычайное:
акварельное и безымянное.
Совершенное, грациозно молчания
В зрачках ворушится темных.
Холодная, развратная, похотливая,
шалава, обесценена красотой,
коварная, странная, чувствительная.
Гадюка, змея под бревном.
Она богиня момента,
Идол, кумир, постамент.
И камень для постамента.
Там полный ассортимент!
И он сидит на кухне.
Ромашковый чай. Фасоль.
кусочек хлеба. Две кружки.
За стеклом высится тополь.
Ничего, что проблемы текущие.
Ничего, что полвека прожил.
Впереди одеяло из кусочков.
И вечность. И Бог храни.