Текст песни Мертвий Півень - Calling Dem
- Исполнитель: Мертвий Півень
- Название песни: Calling Dem
- Дата добавления: 27.04.2021 | 08:56:17
- Просмотров: 137
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
У квітні сімдесят восьмогоя лежав на підлозі в одному з гуртожитків Львова,
майже непритомний від випитого
і вісімнадцятилітній.
Наді мною щось відбувалося, мої старші
друзяки приймали гостей, пили чай
з вином, варнякали про мистецтво.
Мою голову крутило в центрифузі.
Здається, то було нещасливе кохання
і проблеми з курсовою в тому числі.
Крізь туман в очах
я побачив патлаті обриси Дема і провалився
у ще глибшу безодню: неможливо! Delirium
tremens: Дем у моїй кімнаті!
Я вже не знаю, добре це чи погано,
але у вісімнадцять років ми все ще потребуємо
культів, ікон, чи швидше ідолів.
Дем був художником альтернативи.
Дем був гіповий, сюровий, джинсовий,
асоціальний, універсальний.
Менти в’язали його замалим не щодня.
Його картинки купували західні сноби.
Як усі фанатики, я готовий був мити
його подірявлені стопи.
Він був святий мого культу, you know what I mean.
У жовтні дві тисячі другого
(нічого ж собі, чверть віку як вітром здуло!)
його не пустили на мій вечір.
Кажуть, він був майже непритомний
від випитого і не надавався. Тим більше,
для такого альтернативного зібрання.
Усе, що лишилося того разу від нього –
якась така літографія
завбільшки з поштову марку, для мене.
Я навіть не знаю, що з нею робити.
Якось дивно вішати поштову марку на стіну.
Але я не про те –
я про вічне розминання. Стільки облич
засмоктало у недосяжні відстійники!
Вони вже навіть не кричать звідти,
вже навіть не кричать.
І стільки всього не сталося, що більше
й не станеться.
А з іншого боку –
який роман ми удвох написали, самі
не відаючи! Яка нев***енна епічність
на цілих чверть віку! Дем! Ти чуєш?!
Дем!
Це я до тебе кричу зі свого відстійника.
Перевод песни
В апреле семьдесят восьмойя лежал на полу в одном из общежитий Львова,
почти без сознания от выпитого
и восемнадцатилетний.
Надо мной что-то происходило, мои старшие
дружки принимали гостей, пили чай
с вином, варнякалы об искусстве.
Мою голову крутило в центрифуге.
Кажется, это было несчастной любви
и проблемы с курсовой в том числе.
Сквозь туман в глазах
я увидел лохматые очертания Дема и провалился
в еще более глубокую бездну: невозможно! Delirium
tremens: Дем в моей комнате!
Я уже не знаю, хорошо это или плохо,
но в восемнадцать лет мы все еще нуждаемся
культов, икон, или скорее идолов.
Дем был художником альтернативы.
Дем был гиповий, сюровий, джинсовый,
асоциальный, универсальный.
Менты вязали его чуть ли не ежедневно.
Его картинки покупали западные снобы.
Как все фанатики, я готов был мыть
его продырявленных стопы.
Он был святой моего культа, you know what I mean.
В октябре две тысячи второго
(Ничего же себе, четверть века как ветром сдуло!)
его не пустили на мой вечер.
Говорят, он был почти без сознания
от выпитого и не предоставлялся. Тем более,
для такого альтернативного собрания.
Все, что осталось в тот раз от него -
какая-то литография
величиной с почтовую марку, для меня.
Я даже не знаю, что с ней делать.
Как-то странно вешать почтовую марку на стену.
Но я не о том -
я о вечном разминание. столько лиц
засосало в недосягаемые отстойники!
Они уже даже не кричат оттуда,
уже даже не кричат.
И столько всего не произошло, что больше
и не случится.
А с другой стороны -
который роман мы вдвоем написали, сами
не ведая! Которая не в *** энное эпичность
на целых четверть века! Дем! Ты слышишь ?!
Дем!
Это я к тебе кричу со своего отстойника.