Текст песни Мертвий Півень - Країна дітей
- Исполнитель: Мертвий Півень
- Название песни: Країна дітей
- Дата добавления: 05.03.2021 | 16:12:27
- Просмотров: 160
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
"Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вони вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського".(Подорожні нотатки Павла Алепського, XVII ст.)
З-над білих сорочок – подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,
Повітря сколихнувши, мов прелюди.
Вони мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? –
З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
в очах ночей! І засвіт – у похід,
І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.
До кого ви, до чого ви, де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна.
Убогими дорогами натішитесь недовго ви,
Ангелики-волошки, блудна сарана.
Колючки пустирні, байстрючки псалтирні,
Потерчата хирні, ягнята ясирні.
Та лучше б ви в деревах ненародженні спали,
Та лучше б ви листками на чорну глину впали.
Але повік не вищезне трава
На згарищах. Вони квітують рясно,
Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве –
Їм тут цвісти. І в землю цю лягти.
(Корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими.
Ця земля збатогована вміє бути вічною,
Навіть палі проростають саджанцями живими)... (весь куплет – 3)
Перевод песни
"Всякое город и городок в земле казаков богатые жителями, особенно маленькими детьми. В каждом городе множество детей, и все они умеют читать, даже сироты. Вдов и сирот в этой стране очень много, мужчин их убитых в непрерывных войнах. Но в них есть хороший обычай: они женят своих детей совсем юными, и по этой причине они многочисленнее звезд небесных и песка морского ".(Путевые заметки Павла Алепского, XVII в.)
Из над белых рубашек - подобие крыльев.
Еще совсем юная кровь. маленькие люди
Ушли в сон земли и тлен могил,
Воздух всколыхнув, как прелюды.
Они как мак, их море со всех сторон
Идет в этот дом, в этот вытоптанный дел.
По каким смертей, из которой тьмы и пелены,
По каким любовей, из которых забитых тел? -
С немых побоищ и с громких победит!
Сама любовь зипьялась неутолимая
в глазах ночей! И за мир - в поход,
И ранние вдовы с другими глазами
Замершие, вплоть молчат, словно бы схима
Легла на них. И ангельский полет
В сиротском небе с цветами сухими.
И сто ворон, каркает им вслед.
К кому вы, чего вы, где сто калек прочовгалы.
Где сваи как милые в трещинах до дна.
Убогими дорогами натишитесь недолго вы,
Ангелочки-васильки, блудная саранча.
Колючки пустырный, байстрючкы псалтырного,
Потерчата Хирн, ягнята ясирни.
И лучше бы вы в деревьях нерождения спали,
И лучше бы вы листьями в черную глину упали.
Но вовек не вищезне трава
На пожарищах. Они цветут обильно,
Хотя боль, и страх, и язва моровая,
И соль камень кровоточит юные конечно,
И седой пепел обметает небо,
И рекам переломаны хребты,
И прогорклое свет хлопает лучевое -
Им здесь цвести. И в землю эту лечь.
(Корабль детей отправляется рекой
В рубашках самых белых все как херувимы.
Эта земля збатогована умеет быть вечной,
Даже сваи прорастают саженцами живыми) ... (весь куплет - 3)