Текст песни Олег Короташ - Майже елегія
- Исполнитель: Олег Короташ
- Название песни: Майже елегія
- Дата добавления: 21.05.2021 | 17:14:19
- Просмотров: 156
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
МАЙЖЕ ЕЛЕГІЯСиндром набутої осені. Час,
як безсилий хірург, опускає руки
і йде до вікна. За вікном щораз
розхристані зграйки маленьких круків
влітають до школи. Тремоло рухів
училка розсаджує перший клас.
Замітає доріжки, рипить ворітьми
двірник такий древній, як паркові клени;
в роках, як в опалі. Торохче кістьми
повільне вигнання: свій острів Єлени,
де море тріпоче, немов гобелени
виткані Богом за ворітьми.
Мій голос звикає і слух – на одну
тональність із відчаєм. Чуєш? Не знаю.
Погляд притомлено дражнить струну
високовольтної лінії, а потім злітає
понад собором, де звуку немає
і час не приймає таку глибину.
І вони зіштовхнулись – отам, в висоті,
два погляди – вкинуті, наче комети.
Мій – випав з орбіти. Супроти осі
на кілька хвилин повернувши планету,
серце зависло, наче ранет,
що ти залишала моїй руці.
Повернися до класу чи йди в коридор
де погляд сховаєш. Довільну октаву
для них обери і доки ще хор
дитячим прононсом не вміє картавить, –
хай вторять з тобою те лагідне «love»,
що час перекрутить на «nevermore».
Ця осіння морока, – спастись від застуд,
зігрітися пледом, напитися чаю,
і тихо впадати в маразм, як у блуд,
бо руки, що звикли до «обіймаю», –
стають непокірними тобто блукають
шкірою вікон, вростаючи тут
у шкіру дерев, у знервований сон,
щоб, раптом прокинувшись, поруч шукати
сплячу тебе... не знаходити. Й до н-
естями дивитись у ніч, як солдати
всіх армій вдивлялись у зарубки-дати
закінчення воєн і рідний кордон.
І очі – вмерзають у ранок: пітьма.
Бувало страшніше – Харонові ванти
скрипіли якось наді мною... Та тьма
тоді відступила, відклавши для данте
кола на потім, аби сарабанду
нині зіграти, мабуть, не дарма.
Цю осінь, мов наслано. З вибуху скронь,
прописані подихом, рухотремтінням,
як тіні, що знову прийшли на вогонь,
а потім, нажахані порозумінням,
ховались у стіни, ставали камінням,
ліпниною тіл, межиріччям долонь,
хвилини відцокали опліч… І ти,
вже вийшовши з класу, не обертайся.
Для часу достатньо піску і води,
все інше – ворота у межичасся,
де вірші залишаться, наче причастя
двох тисяч і дев’ять літ самоти.
2008
мелодія - Placebo "Follow The Cops Back Home"
Перевод песни
ПОЧТИ ЭЛЕГИЯСиндром приобретенного осени. время,
как бессилен хирург, опускает руки
и идет к окну. За окном каждый раз
растрепанные стайки маленьких воронов
влетают в школу. тремоло движений
училка рассаживает первый класс.
Заметает дорожки, скрипит воротами
дворник такой древний, как парковые клены;
в годах, как в опале. Торохче костьми
медленное плен свой остров Елены,
где море трепещет, словно гобелены
сотканные Богом за воротами.
Мой голос привыкает и слух - на одну
тональность с отчаянием. Слышишь? Не знаю.
Взгляд усталый дразнит струну
высоковольтной линии, а затем взлетает
более собором, где звука нет
и время не принимает такую глубину.
И они столкнулись - там, в высоте,
два взгляда - брошенные, как кометы.
Мой - выпал с орбиты. против оси
на несколько минут вернув планету,
сердце завис, как ранет,
что ты оставляла моей руке.
Вернись к классу или иди в коридор
где взгляд спрячешь. произвольную октаву
для них выберите и пока еще хор
детским прононсом не умеет картавит, -
пусть вторят с тобою ласковое «love»,
что время передернет на «nevermore».
Эта осенняя морока, - спастись от простуд,
согреться пледом, напиться чаю,
и тихо впадать в маразм, как в заблуждение,
потому что руки, привыкшие к «обнимаю», -
становятся непокорными есть блуждают
кожей окон, врастая здесь
в кожу деревьев, в нервный сон,
чтобы, вдруг проснувшись, рядом искать
спящую тебя ... не находить. И в н-
естямы смотреть в ночь, как солдаты
всех армий смотрели на зарубки-дать
окончания войн и родной границу.
И глаза - вмерзают в утро: тьма.
Бывало страшнее - Харон ванты
скрипели то надо мной ... Но тьма
тогда отступила, отложив для данте
круги на потом, чтобы сарабанду
сейчас сыграть, видимо, не зря.
Эту осень, как наслано. С взрыва висков,
прописаны дыханием, рухотремтинням,
как тени, снова пришли на огонь,
а затем, в ужасе пониманием,
прятались в стены, становились камнями,
лепниной тел, междуречьем ладоней,
минуты видцокалы плечу ... И ты,
уже выйдя из класса, не оборачивайся.
Для времени достаточно песка и воды,
все остальное - ворота в межвременья,
где стихи останутся, как причастие
двух тысяч девять лет одиночества.
2008
мелодия - Placebo "Follow The Cops Back Home"