Текст песни Олег Короташ - Зимові станси не в Парижі
- Исполнитель: Олег Короташ
- Название песни: Зимові станси не в Парижі
- Дата добавления: 17.10.2020 | 02:28:07
- Просмотров: 204
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
ЗИМОВІ СТАНСИ НЕ В ПАРИЖІЯк жінка сприймає старість поета?.. –
у штанях – бардак… сиві зморшки старця…
Вже рими глухі, наче звук із клозету;
і голос – не голос – безсилля памфлету…
Ранкові безсоння, інсульт, з парапету
погляд на людство з азартом стрільця.
Насправді ж – це муза стріляє дуплетом –
віршем у серце – у точці кінця.
І куриться дим від думок і цигарки.
Руки студені; безвірний Давид –
тіло зігрієш окропом заварки,
бо – змії, не юнки, виснуть на карку;
бо доля – не царська, – поетова марка –
дрочити епоху й коли Світовид
за обрій відійде – затіяти сварку
не з жінкою, – з старістю, кόтрій обрид.
Найбільше дратує остання забава:
розмови з собою уголос, без ком.
Ненавидиш дзеркало, – в ньому постава
нагадує позу країни… Не дала
кішка поспати... То ж просиш помалу
ту, що колись радо ставив «рачком»,
щоб суміш молочну додала у каву,
немов це замінить кров з молоком.
Зіпрешся на руку, чи пак – в телевізор,
і гапишся в нього. Як часом – сльози
тінь пробіжить від душі до сервізу,
до когось задзвониш – це право на візу
гайнути в минуле, де ще не провізор, –
не зважуєш ліки на грами й рази,
де власне життя ще в руках, наче мізер;
хоч смерть підкидає, як завше – тузи.
2010
Перевод песни
WINTER STATES ARE NOT IN PARISHow does a woman perceive the poet's old age? .. -
in pants - a mess… gray wrinkles of an old man…
The rhymes are already deaf, like the sound of a toilet;
and voice - not voice - impotence of the pamphlet…
Morning insomnia, stroke, from the parapet
view of humanity with the passion of a shooter.
In fact - this muse shoots a doublet -
verse to the heart - at the end.
And the smoke from thoughts and cigarettes smokes.
Cold hands; unbelieving david -
warm the body with boiling water,
for - snakes, not young ones, will hang on their necks;
for destiny is not royal, - the poet's mark -
jerk off the era and when the worldview
will go beyond the horizon - to start a quarrel
not with a woman, but with old age, which is an abomination.
The most annoying last amusement:
talk to yourself aloud, without com.
You hate the mirror - there is a posture in it
resembles the pose of the country… Did not give
cat to sleep ... So you ask little by little
the one that once gladly put "crab",
to add the milk mixture to the coffee,
as if it would replace blood with milk.
You lean on your arm, or on the TV,
and cling to him. As sometimes - tears
the shadow will run from the soul to the service,
calling someone is the right to a visa
fade into the past, where there is no pharmacist -
you do not weigh the drug in grams and times,
where one's own life is still in one's hands, as if miserable;
although death throws, as always - aces.
2010