Текст песни
Поезія згубила камертон (вірш Ліни Костенко)
Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
і перша скрипка пахне нафталіном.
Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова.
І дивиться, як скручений пітон,
скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
од часнику, політики й гудрону.
Із правдою розлучені слова
кудись біжать по сірому перону.
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди? Куди вони, куди?!
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагони йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем!
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!
Перевод песни
Poetry destroyed the tuning fork (poem by Lina Kostenko)
The poetry destroyed the tramton.
Someone conducts his elbows and knees.
Delayed and tone, and overtone
and the first violin smells of naphthalene.
The poetry destroyed the tramton.
Fluffy, lilac and fabulous.
And he looks like twisted python
The violin key in the scary eyes of the word.
In truth, a headache got sick
Along with garlic, politics and tar.
The truth is divorced words
somewhere running on a gray platform.
Comes poems, like trains.
Grumble on rails stalls.
But where? Where are they, where ?!
Poetry on the brink of disaster.
And will stop, will we catch up?
The cars go, thanks to the wheels ...
But they will leave the future!
How do we look in the eyes of the descendants ?!
Смотрите также: