Текст песни Бруно Ферреро - Разом
- Исполнитель: Бруно Ферреро
- Название песни: Разом
- Дата добавления: 01.08.2021 | 15:48:11
- Просмотров: 86
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Новобранці мусили бігати щоденно. Ще до світанку, тільки вистрибнувши з ліжок, розігрівали м‘язи. Розпочинали службу в спеціяльному військовому антитерористичному корпусі, тому звикли до навантажень, що постійно збільшувались, аж до повної фізичної знемоги. Тепер усе було інакше. Ці вправи були не схожі на їхній щоденний біг з ритмічним співом.Цього разу бігли у повному військовому спорядженні. Наказ звучав, як завжди: «Вирушайте разом, біжіть разом, працюйте як одна команда і повертайтесь разом. Якщо усім вам не вдасться повернутись, не повертайтесь взагалі!»
Безкінечна дорога, біль, спрага, повне фізичне виснаження спричинились до того, що починав затьмарюватись розум, і в шерензі бігунів діялось щось таке, що викликало неспокій.
У п’ятому ряді, в центрі колони, один юнак не встигав. Ноги іще рухались, але швидкости, з якою бігла група, не витримував. Це був Сандрі, – худий хлопчина з рудим волоссям. Його голова хиталась на всі боки. Хлопцеві було важко. Почав відставати.
Новобранець, що біг праворуч, не втрачаючи темпу, наблизився й узяв у того важкий карабін. Солдатові із рудим волоссям на якийсь час наче додалось сил, але вже невдовзі очі затягло туманом, і він ледь ворушив ногами, голова, здавалось, рухалась окремо від тіла.
Тоді новобранець, що біг зліва, не зупиняючись, узяв його каску й припасував собі під пахву. Сандрі знову міг бігти. Черевики важко в одному ритмі гупали об землю, здіймаючи куряву. Гуп, гуп, гуп, гуп.
Сандрі почувався кепсько, дуже кепсько, ледь тримаючись на ногах, він спотикався, та все ж намагався бігти. Два вояки, що бігли позаду, схопили наплечник, – кожен за один ремінець. Сандрі сконцентрував останні сили, і рота продовжувала біг – аж до заходу сонця.
Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.
Бо як упадуть, один одного підніме.
Горе ж одному, як упаде, й нема нікого, щоб його підвести.
Так само, як лежать удвох – їм тепло; одному ж як загрітись?
Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.
(Проп. 4, 9-12)
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Перевод песни
Новобранцы должны были бегать ежедневно. Еще до рассвета, только выпрыгнув из кроватей, разогревали мышцы. Начинали службу в специяльному военном антитеррористическом корпусе, поэтому привыкли к нагрузкам, постоянно увеличивались, до полного физического изнеможения. Теперь все было иначе. Эти упражнения были не похожи на их ежедневный бег с ритмическим пением.На этот раз бежали в полном военном снаряжении. Приказ звучал как всегда: «Отправляйтесь вместе, бегите вместе, работайте как одна команда и возвращайтесь вместе. Если всем вам не удастся вернуться, не поворачивайтесь вообще »
Бесконечная дорога, боль, жажда, полное физическое истощение привели к тому, что начинал омрачаться ум, и в шеренге бегунов происходило что-то такое, что вызвало беспокойство.
В пятом ряду, в центре колонны, один юноша не успевал. Ноги еще двигались, но скорости, с которой бежала группа, не выдерживал. Это был Сандре, - худой парень с рыжими волосами. Его голова качалась на все стороны. Парню было трудно. Начал отставать.
Новобранец, бежавший справа, не теряя темпа, приблизился и взял у того тяжелый карабин. Солдату с рыжими волосами на время как прибавилось сил, но вскоре глаза заволокло туманом, и он едва шевелил ногами, голова, казалось, двигалась отдельно от тела.
Тогда новобранец, что бег слева, не останавливаясь, взял его каску и приладил себе под мышку. Сандре снова мог бежать. Ботинки трудно в одном ритме стучали о землю, поднимая пыль. Хлоп, хлоп, хлоп, хлоп.
Сандре чувствовал себя плохо, очень плохо, едва держась на ногах, он спотыкался, но все же пытался бежать. Два воины, бежавшие сзади, схватили рюкзак - каждый за один ремешок. Сандре сконцентрировал последние силы, и рта продолжала бег - до захода солнца.
Двум лучше, чем одному, ибо они имеют лучшую пользу из своего труда.
А как упадут, друг друга поднимет.
Горе одному, как упадет, и нет никого, чтобы его подвести.
Так же, как лежат вдвоем - им тепло; одном же как согреться?
Нагрянет на друга кто-то, вдвоем против него станут; тройственная нить не так быстро рвется.
(Еккл. 4, 9-12)
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»