Текст песни Бруно Ферреро - Троянда
- Исполнитель: Бруно Ферреро
- Название песни: Троянда
- Дата добавления: 30.04.2021 | 18:48:05
- Просмотров: 673
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю.На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих — завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка спитала поета:
— Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?
— Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, — відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці — мовчазна, нерухома, як і раніше.
— Чим вона жила всі ці дні? — спитала молода француженка.
— Трояндою, — відповів поет.
«На світі є тільки одна єдина проблема — як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі», — писав Антуан де Сент-Екзюпері.
«Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого». (Мт. 13, 34)
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Перевод песни
Немецкий поэт Рильке некоторое время жил в Париже. Ежедневно дорогой в университет он вместе со своей приятельницей француженкой переходил очень оживленную улицу.На углу этой улицы сидела уже пожилая женщина и просила милостыню у прохожих - всегда на том же месте, неподвижно, как статуя, с протянутой рукой и опущенными к земле глазами.
Рильке никогда не давал ей милостыню, а его подруга часто находила для нее какой-то грош.
Как-то француженка спросила поэта:
- Почему ты никогда ничего не даешь этой бедной?
- Мы должны ей дать что-то для сердца, а не только для рук, - ответил тот.
На следующий день Рильке пришел с хорошей розой, что только начала распускаться, и дал ее убогой женщине. Вдруг нищенка подняла глаза, посмотрела на поэта и, жестом задержав его, с трудом встала, схватила его за руку и поцеловала ее ... И пошла, прижимая розу к груди.
Целую неделю никто ее не видел. А потом женщина снова сидела на том же месте - молчаливая, неподвижная, как и раньше.
- Чем она жила все эти дни? - спросила молодая француженка.
- Розой, - ответил поэт.
«На свете есть только одна единственная проблема - как снова дать человечеству некую духовную пищу, вызвать беспокойство духа. Надо, чтобы человечество было орошенное с высоты. Слушайте: невозможно дальше жить, думая о холодильниках, политику, балансы и кроссворды. Так невозможно идти дальше », - писал Антуан де Сент-Экзюпери.
«Все это говорил Иисус к людям в притчах, и без притчи не говорил им ничего». (Мф. 13, 34)
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»