Текст песни Грудень - Різнотрав'я
- Исполнитель: Грудень
- Название песни: Різнотрав'я
- Дата добавления: 05.06.2026 | 23:32:59
- Просмотров: 2
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Ми немов різнотрав'я що тягнеться в небо до жовтого Сонця.Погляд губиться в небі, що не охопити в своїх долонях.
Немає ласки більшої за промені в очах,
За дотик твій і серця твого стук.
Сум бере як сідає Сонце й меркне небосхил
Руку мою тримай міцніше щоб я не застиг
Очі ловлять останнє Світло дню в твоїх очах
Я живу бо ти є на Світі у моїх руках...
Ти живеш серед ночі й дивишся зорі , хто їх розсипав
Небо навіть без Сонця сповнене сяйва, сповнене дива.
Сяй допоки не налилися, сяй в усій красі
Сяйте зорі ой сяй же місяць високо вгорі.
Сяй яскраво, наскільки можеш, й ти в нічній пітьмі.
Сяй, щоби міг тебе я бачити доки ще живий.
І вся безодня обрію осяяна вогнем
З глибин наших сердець...
Пам'ятай своє різнотрав'я,
Пам'ятай мене, моя Земле,
Пам'ятай, бо завтра зів'яне
Я не можу надихатися повітрям і надивитись,
Ніц не можу натриматися в обіймах і відпустити.
Піднявшися з Землі у ласках вітру і дощу
Шепочемо під шелест буйних трав:
Чи все Сонце зібрали з неба, як прийде Зима,
Стебла важко схилились до Землі в останній раз,
Сльози-роси на ранок линуть, знов зустрівши день
Я щасливий що в Світ з'явився саме там, де й ти...
Перевод песни
Мы как разнотравье который тянется в небо к желтому Солнцу.Взгляд теряется в небе, что не охватить в своих ладонях.
Нет ласки больше лучей в глазах,
За прикосновение твое и сердца твоего стук.
Грусть берет как садится Солнце и меркнет небосвод
Руку мою держи крепче чтобы я не застыл
Глаза ловят последний Свет дня в твоих глазах
Я живу потому что ты на свете в моих руках...
Ты живешь среди ночи и смотришь звезды , кто их рассыпал
Небо даже без Солнца наполнено сиянием, наполнено чудесами.
Сяй пока не налились, сияй во всей красе
Сияйте звезды ой сияй же луна высоко вверху.
Сияй ярко, насколько можешь, и ты в ночной тьме.
Сей, чтобы я мог тебя видеть, пока еще жив.
И вся бездна горизонта озарена огнем
Из глубин наших сердец...
Помни свое разнотравье,
Помни меня, моя Земля,
Помни, потому что завтра увянуто
Я не могу вдохновляться воздухом и наглядеться,
Ниц не могу надержаться в объятиях и отпустить.
Поднявшись с Земли в ласках ветра и дождя
Шепочем под шелест буйных трав:
Или все Солнце собрали с неба, как придет Зима,
Стебли тяжело склонились к Земле в последний раз,
Слезы-росы на утро неслись, вновь встретив день
Я счастлив, что в Мир появился именно там, где и ты...