Текст песни
Вона, яка носила у серці пустелю,
Одного разу впустила туди дощ.
Він йшов довго – цілу зиму, весну, літо,
А на осінь скінчився.
І почали в неї в серці
Цвісти лілеї.
Вона, йдучи по вулиці,
Натрапила на нього,
Що дивним поглядом дивився
Пильно в очі їй...
Сонце було низько,
А вечір холодним...
Осінь загубила останній листок
Він глибоко зітхнув і зник.
Листя довго кружляло над її головою,
І, сівши їй на плечі, промовило:
"Він прийде. Ти тільки чекай!
Він ще прийде. Ти тільки чекай!" Вітер вирвав з календаря
Останній день зими
Прийшла весна і привела
З собою його...
Але її вже не було –
Вона померла від туги
Одного зимового ранку,
З вишиваним рушником собі на весілля.
Перевод песни
Она, носившая в сердце пустыню,
Однажды впустила туда дождь.
Он шел долго - всю зиму, весну, лето,
А на осень кончился.
И начали в нее в сердце
Цвести лилии.
Она, идя по улице,
Наткнулась на него,
Удивительным взглядом смотрел
Пристально в глаза ей ...
Солнце было низко,
А вечер холодным ...
Осень потеряла последний листок
Он глубоко вздохнул и исчез.
Листья долго кружились над ее головой,
И, сев ей на плечи, сказало:
"Он придет. Ты только жди!
Он еще придет. Ты только жди! "Ветер вырвал из календаря
Последний день зимы
Пришла весна и привела
С собой его ...
Но ее уже не было -
Она умерла от тоски
Одного зимнего утра,
С вышитым полотенцем себе на свадьбу.
Смотрите также: