Текст песни Сергій Жадан - Третій день крізь сутінь масну
- Исполнитель: Сергій Жадан
- Название песни: Третій день крізь сутінь масну
- Дата добавления: 18.12.2017 | 07:15:03
- Просмотров: 469
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Третій день крізь сутінь масну.Третій день без спочинку і сну.
Я звик до піску і до холоду звик,
і в торбі у мене – вино і часник.
А під сукно, мов під листя смерек,
Зарито афганський крек.
Я тридцять днів ховався в імлі,
їв траву і спав на землі,
збираючи, мов данину тяжку,
крихти коштовного порошку,
який, ніби тіні пропащих душ,
лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди,
смерть виводить мене до води,
і, доки я з річища мерзлого п’ю,
тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести,
я обійшов талібанські пости,
дістався міста, продав телефон,
перейшов таджицький кордон,
і на п’яту ніч, хто би що не казав,
побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці,
сонце в траві, туман на ріці,
довгий день, строкатий базар.
Лише б довезти додому товар,
і скинути, якщо повезе,
циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде.
Смерть тримає мене і веде.
Смерть прокидається вночі
на моєму плечі…
…Тихий ранок, темний вагон.
Це був останній мій перегон.
Усі дороги вели сюди.
Ось мічені кров’ю собачі сліди,
і важко, мов короп у глибині,
куля сидить у мені.
Дихати, дихати що б не було,
коли твоя тяга – єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
коли вдихаєш гарячу жагу,
коли видихаєш солодкий щем,
курячи синій елем.
Кров затікає в теплий рукав.
Мене все одно ніхто не чекав.
Кордон зачинено на замок.
І, не відходячи ні на крок,
моя душа, ніби щось чуже,
тіло моє стереже.
+ + +
Перевод песни
The third day, through the bosom of the bulk.The third day without rest and sleep.
I got used to the sand and got used to the cold
and in my bag I have wine and garlic.
And under the cloth, like the leaves of a fir,
Buried Afghan crack.
I was hiding in the haze for thirty days,
ate grass and slept on the ground
collecting, as a tribute to the hard
crumbs of expensive powder
which, like the shadow of the lost souls,
Lying on the Hindu Kush.
This death is looking for my tracks,
death brings me to the water
and while I drink frozen ground from the river,
holds my flask
I carried all that I had to carry
I have bypassed the Taliban posts,
got the city, sold the phone,
Tajik border crossed
and on the fifth night, who would not say anything
saw the Rostov railway station.
There is a frontier ahead
the sun in the grass, the fog on the river,
long day, colorful bazaar.
Only to get home products
and reset if lucky
Gypsies from KhTZ.
But death is waiting for the one who goes.
Death keeps me and leads.
Death wakes up at night
on my shoulder ...
... Quiet morning, dark wagon.
This was my last race.
All roads drove here.
Here are blood-labeled dog traces,
and hard, like a carp in the depths,
the ball is sitting in me.
Breathe, breathe whatever it may be
when your thrust is the only heat.
Life loses weight
when you breathe a hot thirst
when you exhale sweet sweeps
Chicken Blue Ele.
Blood flows into a warm sleeve.
I still did not expect anyone to.
The boundary is locked to the castle.
And, without going a step,
my soul, as if something alien
my body keeps the body.
+ + +