Текст песни Вікторія Дикобраз - Дай.вер

  • Просмотров: 156
  • 0 чел. считают текст песни верным
  • 0 чел. считают текст песни неверным

Текст песни

Жінка, що йде, залишає йому квиток.
На квитку вже прострочені дати, немає поміток.
Він чує: під'їздом відлунює перший крок,
натомість десь в грудях зривається запобіжник

і повінь весняну розгулює в голові,
терпко дзвенить, як в контуженого солдата.
Що вже тоді має значення взагалі,
вона ж замастила відбитками кожен атом.

Він списує стіни, складаючи з літер код:
місто, відправлення, прізвище, без постелі.
Був час, вона зізнавалась, що поворот
до Львова майже тоді забезпечив її землею.

Колись вона рвала із пір'я йому листи,
казала, щоб там, на балконі, мостив гніздо.
Чекав її вдень і вночі на своїм посту
і не займав без неї кримське вино.

Так і лишилось розбите дзеркальне скло
міражем стрекозиних крилець леткого літа.
Пляма багряна ширилась рукавом.
Люди – не риби, куди-бо їм без повітря.

#Семантика_

Перевод песни

A walking woman leaves him a ticket.
The ticket has expired dates, no notes.
He hears: the porch echoes the first step,
instead, a fuse breaks out somewhere in the chest

and the spring flood walks in my head,
ringing tartly like a shell-shocked soldier.
What matters even then,
it also covered the prints of every atom.

He writes down the walls, consisting of the letters code:
city, departure, last name, no bed.
There was a time she confessed to turning
to Lviv almost then secured it with land.

Once, she tore letters from his feathers,
said that there would be a nest on the balcony.
He was waiting for her day and night in his post
and did not have Crimean wine without it.

That left broken glass
a mirage of dragonfly wings of a volatile summer.
The stain of the dye was spreading through the sleeve.
Humans are not fish, wherever they are without air.

#Semantics_

Официальное видео

Смотрите также:

Все тексты Вікторія Дикобраз >>>