Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Ми вкупочці колись росли
- Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
- Название песни: Ми вкупочці колись росли
- Дата добавления: 25.02.2018 | 16:15:09
- Просмотров: 439
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Ми вкупочці колись росли,Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим,
Таким, як я тепер, старим.
І бачиться, в селі убогім,
Мені так бачиться, нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі, як і було.
І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі.
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою. По горі
Садочок темний, а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у Раю, мої старі.
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались...
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає...
Нехай з святими спочивають
Мої старії... — Чи жива
Ота Оксаночка? — питаю
У брата тихо я. — Яка?
— Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?
— Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала.
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась,
Острижена. Було, вночі
Сидить під тином, мов зозуля,
Та кукає, або кричить,
Або тихесенько співає
Та ніби коси розплітає.
А потім знов кудись пішла,
Ніхто не знає, де поділась,
Занапастилась, одуріла.
А що за дівчина була,
Так так що краля! І невбога,
Та талану Господь не дав... —
А може, й дав, та хтось украв,
І одурив святого Бога.
Перевод песни
We were growing up sometimeLittle ones loved themselves.
And the mothers were watching us
They said that once
Let's get them together. Not guessed
The elderly died dead
And we were small dispersed
It has never converged.
I am free and captive
Wore everywhere. Has brought
Old age hardly and home.
Veselye once was a village
For some reason now, me old
It seemed dark and dumb,
So, as I am now, is old.
And he sees in the woeful countryside
I can see it, nothing
Not grown and rotten
It's like it was.
And the ravine, and the field, and poplar,
And over willow willow.
I bent down like that sorrow
Far in lonely captivity.
A pond, a dam, and a windmill
Because of the grove waves waves.
And the oak is green, like a Cossack
He got out of the grove and walks
Go to the mountain In the mountains
Sadochok is dark, and in the garden
Lying in a cold
Like in Paradise, my old ones.
The oak crosses bent down,
Words of rain were washed ...
And it's not raining, and not words
Slightly Saturn rubs ...
Let them rest with the saints
My old days ... - Are you alive?
OTA Oksanochka? - I ask
My brother is silent. - What?
- Oh, little, curly
What was playing with us once.
Why are you, brother, staring?
- I do not dare I traveled
Ota Oksanochka in a hike
According to the Muscovites, they also disappeared.
Has returned, however, in a year,
And what of that. With a brawl back,
Cut out It was at night
Sitting under the thigh, like a cuckoo
But bites or screams
Or quietly sings
But as if slobbering.
And then again somewhere went
Nobody knows where to go
She got screwed up, drowned.
What a girl was
So that's the shit! And not bad
That talent the Lord did not give ... -
Maybe he gave, and someone stole
And he deceived the holy God.