Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Сова
- Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
- Название песни: Сова
- Дата добавления: 09.09.2021 | 13:38:02
- Просмотров: 148
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
СОВАПородила мати сина
В зеленій діброві,
Дала йому карі очі
І чорнії брови.
Китайкою повивала,
Всіх святих благала,
Та щоб йому всі святії
Талан-долю слали.
«Пошли тобі Матер Божа
Тії благодати,
Всього того, чого мати
Не зуміє дати».
До схід сонця воду брала,
В барвінку купала,
До півночі колихала,
До світа співала:
«Е... е... лю-лі,
Питала зозулі,
Зозуля кувала,
Правдоньку казала.
Буду сто літ жити,
Тебе годувати,
В жупані ходити,
Буду панувати.
Ой виростеш, сину,
За півчварта року,
Як княжа дитина,
Як ясен високий,
Гнучкий і дебелий,
Щасливий, веселий
І не одинокий.
Найду тобі рівню
Хоч за морем синім,
Або крамарівну,
Або сотниківну,
Таки панну, сину.
У червоних черевиках,
В зеленім жупані
По світлиці похожає,
Як пава, як пані,
Та з тобою розмовляє.
В хаті, як у Раї!!
А я сижу на покуті,
Тілько поглядаю.
Ой сину мій, сину,
Моя ти дитино,
Чи є кращий на всім світі,
На всій Україні!
Нема кращого й не буде.
Дивуйтеся, люди!
Нема кращого!.. А долю...
Долю роздобуде».
Ой зозуле, зозуленько,
Нащо ти кувала,
Нащо ти їй довгі літа,
Сто літ накувала?
Чи є ж таки на сім світі
Слухняная доля?
Ох, якби то... Вміла б мати
З німецького поля
Своїм діточкам закликать
І долю, і волю,
Та ба... А зле безталання
Зострінеться всюди,
І на шляху і без шляху,
Усюди, де люди.
Кохалася мати сином,
Як квіткою в гаї,
Кохалася... А тим часом
Батько умирає.
Осталася удовою,
Хоч і молодою
І не одна... Та все ж тяжко...
З горем та нудьгою
Пішла вона до сусідів
Поради просити...
Присудили сусідоньки
У наймах служити.
Ізнищіла, ізмарніла,
Кинула господу,
Пішла в найми... Не минула
Лихої пригоди.
І день і ніч працювала,
Подушне платила...
І синові за три копи
Жупанок купила.
Щоб і воно, удовине,
До школи ходило.
Ой талане-талане,
Удовиний поганий,
Чи ти в полі, чи ти в гаї,
Обідраний цигане,
З бурлаками гуляєш?
Тече вода і на гору
Багатому в хату.
А вбогому в яру треба
Криницю копати.
У багатих ростуть діти —
Верби при долині,
А у вдови одним одно,
Та й те, як билина.
Діждалася вдова долі,
Зросту того сина.
І письменний, і вродливий —
Квіточка дитина!
Як у Бога за дверима,
Вдова панувала,
А дівчата лицялися
І рушники дбали.
Полюбила багатая —
Не поцілувала,
Вишивала шовком хустку —
Не подарувала.
Крались злидні із-за моря
В удовину хату
Та й підкрались... Стали хлопців
В кайдани кувати
Та повезли до прийому
Битими шляхами.
Пішла й вдова з матерями
З дрібними сльозами.
Де на ніч ставали,
Сторожу давали,
Стару вдову до обозу
Та й не допускали.
Ой привезли до прийому
Чуприни голити.
Усе дрібні, усе малі,
Все багатих діти.
Той каліка-недоріка,
Той не вміє стати,
Той горбатий, той багатий,
Тих чотири в хаті.
Усі невлад, усіх назад,
В усіх доля мати.
А у вдови один син,
Та й той якраз під аршин.
Покинула знову хату,
Синову господу,
Пішла в найми, за хліб черствий
Жидам носить воду.
Бо хрещені не приймають:
«Стара, — кажуть, — стала,
Нездужає...». І огризок
В вікно подавали
Христа ради... Не дай, Боже,
Такого дожити,
Не дай, Боже, в багатого
І пить попросити.
По копійці заробляла,
Копу назбирала.
Та до сина лист писала,
У військо послала —
Полегшало. Минає рік,
І другий минає,
І четвертий, і десятий,
А чутки немає.
Нема чутки; що тут робить?
Треба торбу брати
Та йти... іти собак дражнить
Од хати до хати.
Взяла торбу, пішла селом,
На вигоні сіла
І в село вже не верталась,
День і ніч сиділа
Коло коворот. А літо
За літом минає.
Помарніла, скалічіла,
Ніхто й не пізнає.
Та й кому там пізнавати
Каліку убогу?
Сидить собі та дивиться
В поле на дорогу.
І світає, і смеркає,
І знову смеркає,
Перевод песни
СОВАПородила иметь сына
В зеленой дубраве,
Дала ему карие глаза
И черные брови.
Китайкой окутывала,
Всех святых умоляла,
И чтобы ему святые
Судьба-рок слали.
«Пошли тебе Матер Божья
Тии благодати,
Всего того, чего иметь
Не сможет дать ».
До восхода солнца воду брала,
В барвинка купала,
К северу качала,
До рассвета пела:
«Е ... э ... лю-ли,
Спрашивала кукушки,
Зозуля ковала,
Правдоньку говорила.
Буду сто лет жить,
Тебя кормить,
В кафтане ходить,
Буду владеть.
Ой вырастешь, сынок,
По пивчварта года,
Как княжеская ребенок,
Как ясень высокий,
Гибкий и плотный,
Счастливый, веселый
И не одинок.
Найду тебе уровню
Хотя за морем синим,
Или крамаривну,
Или Сотникивну,
Таки даму, сынок.
В красных ботинках,
В зеленом кафтане
По комнате похожая,
Как пава, как дамы,
И с тобой разговаривает.
В доме, как в Раю !!
А я сижу в углу,
Только смотрю.
Ой сын мой, сын,
Моя ты дитя,
Есть ли лучший на свете,
На всей Украине!
Нету лучшего и не будет.
Удивляйтесь, люди!
Нету лучшего! .. А судьбу ...
Судьбу заполучит ».
Ой кукушка, зозуленько,
Зачем ты ковала,
Зачем ты ей долгие годы,
Сто лет накуковала?
Есть же на этом свете
Слухняная судьба?
Ох, если бы то ... Умелая бы иметь
С немецкой поля
Своим деткам закликать
И судьбу и волю,
И б ... А плохо обездоленность
Зостринеться везде,
И на пути и без пути,
Всюду, где люди.
Пристрастилась иметь сыном,
Как цветком в роще,
Пристрастилась ... А между тем
Отец умирает.
Осталась вдовой,
Хоть и молодой
И не одна ... И все же тяжело ...
С горем и тоской
Пошла к соседям
Советы просить ...
присудили сусидоньки
В найму служить.
Изнищила, измарнила,
Бросила дом,
Пошла в наем ... Не миновала
Злой происшествия.
И день и ночь работала,
Душевое платила ...
И сыну за три копы
Жупанок купила.
Чтобы и оно, вдовы,
В школу ходил.
Ой талане-талане,
Вдовий плохой,
Ты в поле, ты в роще,
Ободранный цыган,
С бродягами гуляешь?
Течет вода и на гору
Богатом в дом.
А бедному в овраге надо
Колодец копать.
В богатых растут дети -
Ивы при долине,
А у вдовы одним равно,
И то, как былинка.
Дождалась вдова судьбы,
Роста того сына.
И грамотный и красивый -
Цветочек ребенок!
Как у Бога за дверью,
Вдова царила,
А девушки лицялися
И полотенца заботились.
Полюбила багатая -
НЕ поцеловала,
Вышивала шелком платок -
Не простила.
Крались нищета из-за моря
В вдовью дом
И подкрались ... Стали ребят
В кандалы ковать
И повезли к приему
Битыми путями.
Пошла и вдова с матерями
С слезами.
Где ночь становились,
Стражу давали,
Старую вдову к обозу
И не допускали.
Ой привезли к приему
Шевелюры брить.
Все мелкие, все малые,
Все богатых дети.
Тот калека косноязычного,
Тот не умеет стать,
Тот горбатый, тот богатый,
Тех четыре в доме.
Все невпопад, всех назад,
Во всех судьба мать.
А у вдовы один сын,
И тот как раз под аршин.
Покинула снова дом,
Сына дом,
Пошла в наем, хлеба черствый
Жидам носит воду.
Потому крещены не принимают:
«Старая, - говорят, - стала,
Болен ... ». И огрызок
В окно подавали
Христа ради ... Не дай Бог,
Такого дожить,
Не дай Бог, у богатого
И пить попросить.
По копейке зарабатывала,
Копу набрала.
И к сыну письмо писала,
В войско послала -
Легче. Проходит год,
И второй проходит,
И четвертый, и десятый,
А слухи нет.
Нету слухи; что здесь делает?
Надо сумку брать
И идти ... идти собак дразнит
От дома к дому.
Взяла сумку, пошла селом,
На выгоне села
И в село уже не возвращалась,
День и ночь сидела
Круг коворот. А лето
По летом проходит.
Поблекла, скаличила,
Никто и не узнает.
Да и кому там познавать
Калеку убогую?
Сидит себе и смотрит
В поле на дорогу.
И светает, и темнеет,
И снова темнеет,