Текст песни
Казала мати малому сину:
Один ти в мене, не йди туди,
Загинуть просто за Україну,
Та панувать будуть далі кати.
Твій пра-пра-прадід під Берестечком
Спочив навіки між черепів.
Іншим гатили ту Сулу річку,
Той впав за Київ, а той за Львів.
Гіркий їх подвиг, нема героїв,
Немає долі, нема й могил.
І десь у полі ржавіє зброя,
І слово віще присипав пил.
А син не вірить, син маму просить:
Пустіть же мамо, бо мушу йти.
Вже вражі кулі знов друзів косять,
І знов палають наші хати.
Бо дід і батько були синами
І теж не мали по сто життів,
Та йшли до бою і помирали,
З благословенням матерів.
Як наступала лиха година,
І бив на сполох церковний дзвін,
То знов вставала вся Україна
З-поміж гробів, з-поміж руїн.
Так нумо ж, брате, з нової ери,
З Карпатських гір, з Дністрових вод,
Нас називають, що ми бандери,
Так доведімо ж, що ми народ.
Перевод песни
The mother told her young son:
You are alone in me, do not go there,
They will die just for Ukraine,
And the executioners will continue to rule.
Your great-great-great-grandfather near Berestechko
He rested forever between the skulls.
Others chased that Sula river,
He fell for Kyiv, and he for Lviv.
Their bitter feat, no heroes,
There is no destiny, no graves.
And somewhere in the field the weapon is rusting,
And the word more sprinkled with dust.
And the son does not believe, the son asks his mother:
Let go, Mom, because I have to go.
Already the enemy bullets are mowing friends again,
And our houses are on fire again.
Because grandfather and father were sons
And also did not have a hundred lives,
But they went to battle and died,
With the blessing of mothers.
As the evil hour came,
And the church bell rang,
Then the whole of Ukraine stood up again
Between the tombs, between the ruins.
So numo, brother, from the new era,
From the Carpathian Mountains, from the Dniester waters,
We are called Banderas,
So let's prove that we are a people.
Смотрите также: