Текст песни Василь Чудик - Я її, мабуть, люблю
- Исполнитель: Василь Чудик
- Название песни: Я її, мабуть, люблю
- Дата добавления: 01.09.2021 | 08:14:17
- Просмотров: 83
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Як важко знайти ту границю,Що ділить чарівні ці ноги і чорну спідницю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Відбився ліхтар у зимовій калюжі, вивчаючи дивную вроду свою,
Скажу тобі друже, що я її мабуть люблю.
Тому й залишився невипитим чай,
І рветься по швах порожній трамвай,
Гадаючи як проскочити митницю,
Поки не розвидниться.
Вахтерка в гуртожитку тверда наче з криці,
Й не бачить краси в цих ногах і в цій чорній спідниці.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
Я пізно виходжу – вона сердиться дуже, усім демонструючи владу свою,
Вона на посту і їй зовсім байдуже, що я тебе мабуть люблю.
А в місті нічнім легко так заблудиться,
Якщо у думках лиш ці ноги й спідниця.
Я буду триматися колій трамвайних
І може кордон перетну нелегально.
І гавкає пес – йому також не спиться.
Дурний – він не бачив тих ніг і тієї спідниці.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Та бігає бідний, весь світ проклинає за долю приблудну нещасну свою.
Прости мене пес – ти просто не знаєш, що я її мабуть люблю.
Нам так небагато потрібно для щастя:
Мені її погляд, а тобі кусень м’яса.
Та мрії ці наші, мов бульбашки тріскають,
Стає той кордон стіною залізною.
Перевод песни
Как трудно найти ту границу,Что делит волшебные эти ноги и черную юбку.
Отразился фонарь в зимней лужи, изучая дивную красоту свою,
Скажу тебе друг, что я ее видимо люблю.
Отразился фонарь в зимней лужи, изучая дивную красоту свою,
Скажу тебе друг, что я ее видимо люблю.
Поэтому и остался невипитим чай,
И рвется по швам пустой трамвай,
Думая как проскочить таможню,
Пока не рассветет.
Вахтерша в общежитии твердая как из железа,
И не видит красоты в этих ногах и в этой черной юбки.
Я поздно выхожу - она сердится очень, всем демонстрируя власть свою,
Она на посту и ей совершенно безразлично, что я тебя пожалуй люблю.
Я поздно выхожу - она сердится очень, всем демонстрируя власть свою,
Она на посту и ей совершенно безразлично, что я тебя пожалуй люблю.
А в городе ночном так легко заблудиться,
Если в мыслях лишь эти ноги и юбка.
Я буду держаться путей трамвайных
И может границу пересеку нелегально.
И лает пес - ему тоже не спится.
Глупый - он не видел тех ног и той юбки.
И бегает бедный, весь мир проклинает за судьбу пригульный несчастную свою.
Прости меня пес - ты просто не знаешь, что я ее видимо люблю.
И бегает бедный, весь мир проклинает за судьбу пригульный несчастную свою.
Прости меня пес - ты просто не знаешь, что я ее видимо люблю.
Нам так немного нужно для счастья:
Мне ее взгляд, а тебе кусок мяса.
И мечты эти наши, как пузырьки лопаются,
Становится тот границу стеной железной.